Елвіс

Террі Пратчетт – Колір магії [1]

Вступ

У далекому й вживаному комплекті вимірів, у тому космічному крилі, якому ніколи не судилося літати, кучерявиться зоряна імла, тремтить і розсувається...

Дивіться...

То наближається черепаха Великий А'Туїн, що повільно пливе міжзоряною затокою. Кисень памороззю застиг на її могутніх кінцівках, її незмірний і древній панцир вищерблений метеоритними кратерами. Очима, що завбільшки як море та вкриті скоринкою зі слизу й астероїдної пилюки, Вона незворушно вдивляється в керунку Місця Призначення. 

Мозком, розмірами більшим за місто, зважаючи на геологічну повільність, Вона думає лише про Тягар.

Більшу частину Тягаря, звичайно, спричиняють Берилія, Тубул, Великий Т’Фон та Джеракін – чотири здоровенних слони, на чиїх широких, засмаглих під зоряним світлом спинах, спочиває Кружа́ло Плаского Світу, облямоване по обво́ді китицями велетенського водоспаду й увінчане банястим, блакитним склепінням Небес.

Кружа́ло – диск. 

Обві́д – периметр.

Астропсихологи й досі не споможні визначити про що думають слони.

Існування Великої Черепахи було всього лише домислом, аж поки невеличке та потайливе королівство Крал, чиї гори нависають над самим Краєпадом, не збудувало на вершечку однієї з найстрімкіших круч поміст та катери́нку. Щоб прозирнути крізь заві́й імли, вони опустили декількох дослідників у мідній діжці із кварцовими вікнами аж за Межу.

Катери́нка – вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, що на нього намотується канат чи ланцюг.

Заві́й – покривало, заслін.

Ці перші астрозоологи, що провисіли довгий час і були витягнуті назад величезними загонами рабів, змогли повернутися з величезною кількістю інформації про форму й природу А’Туїна та слонів. Однак це не вирішило ґрунтовних питань про природу й мету всесвіту.

Ось наприклад, якої ж все-таки статі А’Туїн? На це життєво важливе запитання, як говорили із щораз більшим авторитетом астрозоологи, не буде відповіді, аж поки не збудують потужнішу катеринку для опускання діжки якомога глибше. Тим часом залишається лише розмірковувати про вже спізнану світобудову.

Існувала, наприклад, теорія, що А’Туїн пришов із нізвідки й довіку не припинятиме рівномірно повзти або статечною ходою рухатися в нікуди. Ця теорія була популярною серед академіків.

Альтернативна теорія, що їй зволя́ли релігійно переконані голови, стверджувала, що А’Туїн повзе від Місця Народження до Пори Парування, як і всі зорі в небі, яких, очевидно, також перевозять велетенські черепахи. Коли вони зійдуться, то коротко й пристрасно спаруються – вперше та востаннє. З цього палкого союзу народяться нові черепахи, що повезуть на собі нові моделі світів. Ця теорія була відома як “припущення Великого Спуску”.

 Зволя́ти – надавати перевагу.

Спуск – парува́ння тварин.

Ось так і сталося, що молодий космочерепахознавець з фракції Статечної Ходи, випробовуючи новий телескоп (з допомогою якого він сподівався виміряти точне альбе́до правого ока Великого А’Туїна), того доленосного вечора став першим стороннім спостерігачем, що побачив як у серці найстарішого міста світу стовпом підіймається дим від пожежі.

Альбе́до – фізична величина, що описує здатність поверхні чи космічного тіла відбивати та розсіювати випромінення (світло).

Пізніше, того ж вечора, він так глибоко поринув у свої дослідження, що цілковито забув про побачене. Однак, він був першим. 

Хоча були й інші...